ШЕРСТИ́СТИЙ, а, е.
1. Покритий шерстю (у 1 знач.); з довгою й густою шерстю. У другій половині XVIII ст. академік Петербурзької Академії наук П. Паллас під час перебування в експедиції в Сибіру особисто побачив, а пізніше докладно описав голову і ногу від шерстистого носорога, який зберігся в мерзлому грунті з шерстю (Знання.., 1, 1966, 4).
2. Те саме, що ворси́стий; // Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів. Помітно збільшується в рослинному покриві Хомутовського степу участь солонечника шерстистого.. і маруни кучерявої (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 444.