ШЕРХЛИ́Й, а, е. Те саме, що шорсткий 1. Важко встав [Лобода] з сідла, поводи віддав джурі і до води попростував по шерхлому піску коси (Ле, Наливайко, 1957, 367); Навколо шерхлий сніг стає Від вибухів рудим (Бажан, І, 1946, 129); Срібну павутину місяць поснував серед трав осінніх, серед шерхлих трав… (Брат., Вересень, 1949, 26); На пагорбках в березовому гайку бавився вітер шерхлим золотим листям (Рибак, Помилка.., 1956, 72); Шию потемнілу обвили Старечі руки, шерхлі та зів’ялі (Рильський, Мости, 1948, 85); Солоний присмак сліз опік його шерхлі уста (Стельмах, І, 1962, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 445.