ШЕ́РШЕНЬ, шня, ч. Велика перетинчастокрила жаляча комаха родини ос перев. жовтого забарвлення з червоно-бурим відтінком. Самотній шершень, розганяючи мух, що хмарою дзвінкою висли над бур’янами, сердився, дзижчав, марно шукав квітів (Кол., Терен.., 1959, 53); Шершні влаштовують гнізда у дуплах дерев, печерках, щілинах тощо (Знання.., 12, 1969, 10); Молоді шершні живляться соком, що його виділяють слинні залози личинок (Наука.., 2, 1970, 14); *У порівн. Баржак? Злий, як шершень (Гончар, II, 1959, 19); Владика зразу думав тисячу дум, .. зразу тисяча дум, як шершні, жалили його (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 402).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 446.