ШЕ́ФСТВО, а, с.
1. Систематична товариська допомога кому-небудь у виробничій, культурно-масовій та іншій роботі. До війни Микола частенько навідувавсь у колгосп: заводська молодь і в шефстві не пасла задніх (Баш, Надія, 1960, 238); Вася був комсомольцем і з перших днів взяв над Еріком шефство (Панч, Ерік.., 1950, 29); Ліквідація у вересні 1930 р. окружного адміністративного поділу на Україні сприяла посиленню керівної ролі робітничого класу на селі, активізації шефства (Укр. іст. ж., 6, 1960, 41).
2. Виконання обов’язків шефа (у 1, 3 знач.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 448.