ШИ́ЛЬЦЕ, шильця, с. Зменш. до ши́ло. Прихилився [Мамай] до закуреної, аж чорної стінки й знічев’я заходився тим шильцем шкрябати брудний вологий мур (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 452.