ШИНО́ЧОК, чка, ч., заст. Зменш.-пестл. до шино́к. — На кого ж ти батька покинув?-.. Батька?.. тепер можна покинути: гроші… його — поминай як звали: пішли по шиночкам [шиночках] (Кв.-Осн., II, 1956, 292); Ой, у полі билинонька колихаеться, А в шиночку вдовин син напивається (Укр.. лір. пісні, 1958, 283).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 454.