ШИ́РИТИСЯ, иться, недок.
1. Ставати ширшим, більшим за розміром. Очі в неї ширилися й ширилися (Загреб., Шепіт, 1966, 319); Обличчя його помалу ясніє, злорадісна осмішка з’являється на губах, шириться, роздираючи рот… (Вас., III, 1960, 347); // Поширюватися в просторі. Горять стайні. Небо чорне-чорне. Огонь мов скажений гоготить, лиже, жере оселю, то огненним вітром угору кинеться, то осяде наниз і все шириться, розпросторюється (Мирний, І, 1954, 189); Пісня шириться, пісня лунає, розлягається (Вишня, І, 1956, 336).
2. перен. Те саме, що поши́рюватися 4. Поговір про ту куплю все ріс та ширився (Мирний, III, 1954, 294); Він знову починав живити в собі ті думки, щоб людей до життя доброго доводити, дбати, як вийде з тюрми, щоб правда ширилась серед людей (Гр., II, 1963, 454); Тривога зростає й шириться (Коч., П’єси, 1951, 253); У другій половині XIX сторіччя на Україні починає ширитися марксистське вчення (Знання.., 2, 1969, 2); Розбурхались води, розлилися ріки І ниви і села руйнують навіки,— У краю й куточка сухого нема — Вже голод шириться й зараза тифозна (Фр., XIII, 1954, 168); Незважаючи на утиски і сваволю панівних класів, революційний рух наростав і ширився (Цюпа, Україна.., 1960, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 456.