ШКАРАЛУПИ́НА, и, ж„ розм. Те саме, що шкаралу́па. Невидиме пташеня клюнуло іще настирливо, різко, аж затріщала шкаралупина (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 537); *Образно. Сором’язливість почуттів найкраще прикрити від чужого ока шкаралупиною насмішки (Стельмах, І, 1962, 400); Манесенький човник раз у раз поринав у їх [хвилі] , проте дід гнав за іграшки свою хистку шкаралупину (Л. Янов., І, 1959, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 470.