ШКАРАЛУ́ПКА, и, ж. Зменш.-пестл. до шкаралупа́. Вже поспіли кислички на диких яблунях, тріскалися шкаралупки на каштанах (Ів., Опов.., 1949, 203); Яєчко впало… Звичайно, воно розбилось. Із шкаралупки випав пуцьверінок [пуцьвірінок] (Донч., V, 1957, 69); То не такі люди, аби їх чим пройняти, вони, здається мені, так зашкарубли у своїх шкаралупках, що до їх уже "глас чоловічий" не доходить ЛП. Укр., V, 1956, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 470.