ШКАРУ́БИТИСЯ, биться; мн. шкарубляться; недок., розм. Робитися нерівним, шкарубким, а тріщинами або зморшками. Повернувся [Воронюк], пішов мовчки, повагом… І на спині шкарубився мундир на йому, мов шкура на вовкові (Вас.. І, 1959, 318); Дем’ян осувається грудьми вниз, і від цього в його нагрудній кишені щось шкарубиться та шарудить (Смолич, Мир… 1958, 155).’
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 471.