ШКВАРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шкварча́ти і звуки, утворювані цією дією. Жук так немилосердно смалив папіроску, що вона аж шкварчала.. Петрусь слухав того шкварчання (Мирний, І, 1954, 336); У кімнату вривається запах жареного м’яса й цибулі, шкварчання сала на сковороді (Собко, Скеля.., 1961, 19); Доки в закапелку господиня поралася біля вечері, про що свідчило веселе шкварчання і пахощі смаженого сала, ..Мусій роздивлявся кімнату (Речм., Весн. грози, 1961, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 473.