ШКЕРЕ́БЕРТЬ, присл., розм. Вниз головою (перев. про падіння кого-, чого-небудь); догори ногами, сторч. Паллант любесенький хлопчина.. Вліпив такого макогона, Що пан Галес шкереберть став (Котл., І, 1952, 257); — Налетить наш славний Богун Іван, дак нечисть вся від його шкереберть покотиться… (Стар., Облога.., 1961, 21); Не встигли (хлопці] й оглянутися, як машина скакнула в ямку та так шкереберть і перевернулася,… (Мирний, IV, 1955, 247); // Не так, як потрібно. Коли Сташко заставав на своїх поличках усе шкереберть, то він знав: була Таська (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 68).
∆ Іти́ (піти́) шкере́бе́рть — відбуватися протилежно до того, як має бути, всупереч звичайному порядку. Чорт його бери: пішло життя шкереберть — хай іде! (Мирний, III, 1954, 228); Як тільки з’являвся біля неї Ілько, відразу все йшло шкереберть (Збан., Мор. чайка, 1959, 230); При зустрічі всі докори якось вилетіли їй з голови. Все заготоване пішло шкереберть, все обернулось інакше… (Гончар, III, 1959, 397); Леті́ти (полеті́ти) шкере́бе́рть — різко спрямовувати свій рух униз, перевернувшись донизу головою або верхньою частиною; догори ногами. Маковеєві здається цей день несправжнім, неприродним, фантастично потворним. Наче земля вже вивихнулася з своєї орбіти і, розламуючись на. частки, летить кудись шкереберть, і нема кому її вправити на місце (Гончар, III, 1959, 365); Марко пригнувся, і Челканов полетів через нього шкереберть (Мик., II, 1957, 469); Махнув [Наливайко] своєю шаблею, спинаючись у стременах, і в ту ж мить шабля необережного дозорця шкереберть полетіла, вибита з його руки (Ле, Наливайко, 1957, 103); Мозки́ шкеребе́рть див. мо́зок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 473.