ШКОРИ́НКА, и, ж. Зменш. до шкори́на. Як гарно ложку ніс [батько] до рота, підтримуючи знизу шкоринкою хліба, щоб не покрапать рядно (Довж., Зач. Десна, 1957, 478); Сьогодні буде перший мороз. Відчувалася пругка, схожа на каучук земля, затягнена тонкою шкоринкою (Коп., Вибр., 1948. 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 482.