ШКРЯБ, ШКРЯБ-ШКРЯБ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шкря́бати 1. — Піп був власне у покою: В пообідньому настрою. Люльку ходячи курив. У вікно я [Лис] заглядаю. Лапою шкряб-шкряб, благаю, Щоб вікно він створив [відчинив] (Фр., XII, 1953, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 483.