ШКУТИЛЬГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до шкутильга́ти 1. *Образно. Самохідка Лукіна зривав гусеницю ще з однієї машини; вона похитнулась, шкутильгнула, залишаючи позад себе розпластаний тяжкий міх траків (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 650).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 487.