ШЛЕМ1, а, ч., розм., рідко. Те саме, що шоло́м. Болотников.. скинув свій рицарський шлем, обшитий бобровим хутром (Ле, Побратими, 1954, 11); Семен був у сірій шинелі по формі й шлемі (Сміл., Зустрічі, 1936, 234).
ШЛЕМ2, у, ч., карт. Становище, коли супротивник одержує менше належної кількості взяток. Призначити шлем.
Вели́кий шлем — становище, за якого супротивникові не дано жодної взятки; Мали́й шлем — становище, за якого супротивникові дана тільки одна взятка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 489.