ШЛЮЗОВ́ИЙ, а́, е́. Прикм. до шлюз. З високої башти шлюзової камери лунає по радіо четверта симфонія Бетховена (Довж., Зач. Десна, 1957, 512); Одягнений у спеціальний скафандр з автономною системою життєзабезпечення, він [О. А. Леонов] вільно плавав поза кораблем, віддаляючись від шлюзової камери на 5,35 метра (Веч. Київ, 18.III 1967, 3); // Який обслуговує шлюз. З будки, де містилася шлюзова сторожа, покликано Саїда до телефону (Ле, Міжгір’я, 1953, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 492.