ШЛЮ́ПКА, и, ж. Невелике безпалубне судно, яко використовується перев. на морі. З крейсера спустили шлюпку з дванадцятьма матросами, і трапом зійшло до шлюпки, ще двоє (Ю. Янов., II, 1958, 109); Поруч ціла шерега рятівних приладів — круги, шлюпки, понтони… (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 94); Із Запоріжжя в багатоденний похід по Дніпру вирушила ескадра шлюпок і катерів (Рад. Укр., 29.УІІ 1971, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 492.