ШМА́РКАТИ, аю, аєш, недок., ШМАРКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Те саме, що сяка́тися, сякну́тися, // Шморгати (носом). Хлопці тихо сидять.., може, плачуть нишком, бо щось Артем одно шмаркає носом і Остап дихає важко й нерівно (Головко, II, 1957, 366); Він раз по раз чеше лівою рукою свою миршаву борідку і шмаркав великим м’ясистим носом (Цюпа, Назустріч.., 1958, 333); Артем смачно сьорбнув із ложки, шмаркнув носом і нічого не сказав, тільки всміхнувся до батька сірими очима (Головко, II, 1957, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 498.