ШМА́ТА, и, ас., розм. Те саме, що шмати́на 1. Інші [школярі], сміліші, ходили по класу, билися, тручалися поміж лавками, мазали різні дива крейдою на таблиці і стирали їх відтак швидко намоченою шматою, котра служила замість губки (Фр., І, 1955, 239); Витяг [Іван] з-за халяви якусь стару, подерту шмату та й розвиває її довгий час.. З тої шмати витяг податкову книжечку (Март., Тв., 1954, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 499.