ШМА́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що шмати́на 1. Рана була зовсім пуста. Вовкун промив її водою з поблизької кернички, зав’язав шматкою (Фр., III, 1950, 27); Інженер-механік з’являється першим; витирає шматкою замаслені руки (Логв., Давні рани, 1961, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 499.