ШОЛО́ПАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. шоло́пати і звуки, утворювані цією дією. Юзько не обзивався. ..Лиш чути було шолопання і ступання Юзька коло печі (Коб., III, 1956, 496); Виразно чути шолопання чим раз, то ближче хатніх дверей… (Фр., VIII, 1952, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 509.