ШПАГА́Т, у, ч.
1. Зсукана, випрядена товста нитка, що вживається для упаковування, зв’язування, зшивання і т. ін.; шворка. В кутку під стіною лежала купа нових книжок, зв’язаних шпагатом (Коцюб., І, 1955, 254); Коли я примотував шпагатом до очерету обидва боки каючка, я відчув, що неабияк нервуюсь, бо все не потрапляв як слід туго примотати, щоб човен не рухався (Досв., Вибр., 1959, 410); По боках була.. бунда позшивана білим шпагатом (Март., Тв., 1954, 260); На берег зійшов хлопчик, тримаючи в руці змотаний шпагат з нанизаними на ньому гачками (Трубл., Шхуна.., 1940, 93); *Образно. Воно [сонце] пронизувало темінь цілим віялом напнутих і тремтливих —гарячих сонячних шпагатів (Смолич, II, 1958, 7).
2. спорт. Фігура в гімнастиці, для виконання якої гімнаст повільно опускається, розводячи ноги до повного стикання їх з підлогою, так що вони утворюють одну пряму лінію. Вони [спортсменки] то звивалися кільцем, то витягувалися "шпагатом", то плазували по зів’ялій траві, мов величезні кішки, що підкрадаються до здобичі (Собко, Стадіон, 1954, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 512.