ШПАРА́ГИ, а́г, мн. (одн. шпара́га, и, ж.), діал. Спаржа. І раків, і шпараг, і закусок дано. І в кубках іскрилось додержане вино (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 166); Рябів базар синювато-зеленим кропом, червоною редькою, першими черешнями, шпара-гою й кучерявою салатою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 515.