ШПАРГА́ЛЛЯ, я, с., заст., розм. Збірн. до шпарга́л. Після кави старий Троцький пішов по всіх шафах, столиках і комодах.. і з усіх усюдів назносив ще добру купу всякого шпаргалля (Фр., III, 1950, 77); Він згадав, що йому до праці треба мати один свій чорновик — так, якесь шпаргалля (Крим., II, 1972, 205); Почав перебирати давне шпаргалля. Може, що пригадаю (Вас., II, 1959, 292); Огоновський, зібравши своє, пожовкле від часу, шпаргалля, з гордо піднесеною головою вийшов з аудиторії (Кол., Терен.., 1959, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 515.