ШПАРКИ́Й, а́, е́.
1. Який відбувається з великою швидкістю (про рух, дію і т. ін.); швидкий. Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею (Л. Укр., III, 1952, 583); — Ех! — вигукнув він. — Люблю шпаркі танці та дженджуристих дівчат! (Гуп., З горіха.., 1957, 52); Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (Граб., І, 1959, 413); // Який швидко переміщується в просторі. Він [Каїн] став мов вкопаний, поблід мов труп, 1 очі, мов два яструби шпаркії, Послав туди, в далеку даль горючу (Фр., X, 1954, 372); Шпаркий паротяг трансєвропейського експреса.. загув гучно й довго (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 19); // Меткий, спритний. — Ще знаєте,— веде господиня.— коли б не дитина, то я б її [Варку] й довіку держала… Що за чистуха та чепуруха, що за швидка-шпарка! (Мирний, І, 1954, 88); [Тетяна:] Заграйте, дідусю, такої, щоб я досхочу натанцювалася. [Явдоким:] Стривай-бо, шпарка дзиго, дай відсапнути (Кроп., V, 1959, 170); Шпаркими, зажерливими очима обмацала вона в одну мить всі куточки просторої, сповненої всіма достатками хати (Кач., Вибр., 1953, 169); // Те саме, що хва́цький. І зразу, наче сміючись з посвисту куль, в російському окопі заграла гармонь: "Вдоль да по речке, вдоль да по Казанке". Хор застуджених солдатських голосів підхопив шпаркий мотив (Смолич, Мир.., 1958, 169); // Сильний, інтенсивний. Шпаркий дощ.. ніби втихав (Ле, Україна, 1940, 363); // Негайний, пильний. Тільки що повернувся він [ксьондз] з Прилуччини, куди посилав його Заленський по шпаркому ділу (Стор., І, 1957, 381).
∆ Шпарки́й до ді́ла — здатний швидко й старанно виконувати доручену роботу. [Олеся (читає):] Хазяїнові моєму я дуже уподобався, бо був шпаркий до діла (Кроп., II, 1958, 300).
2. Гарячий, палючий. Над Миколаївським степом — шпарке сонце (Рад. Укр., 17.У 1968, 1); Безвітря —бути шпаркому дню (Логв., Давні рани, 1961, 5); Шпаркий піт заливав йому очі (Папч, І, 1956, 396); // Дошкульний (про мороз). Наливайко гнав геть такі думки, вони морозом шпарким проймали його й крізь теплий гусарський одяг… (Ле, Наливайко, 1957, 50); Стояв шпаркий морозець (Гуц., Скупана.., 1965, 110).
3. перен. Палкий, пристрасний, жагучий. Якесь нове, шпарке почуття охопило її цілу істоту: це було солодке почуття, близької помсти… (Стар., Облога.., 1961, 79); Молода кров шпарка, серце гаряче: западе дівці парубок в око,— не встережеться, як і покохає… (Мирний, І, 1949, 361); Згадався шпаркий поцілунок з гетьманом; ним відкупилася тоді від його настирливості (Ле, Україна, 1940, 299); Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Л. Укр., І, 1951, 451); // Дошкульний, різкий (про мову, слово, відповідь і т. ін.).-Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь,— з жалем промовив січовик, — як будеш гинуть, я од тебе не одцураюсь і обидві руки тобі простягну (Стор., І, 1957, 339); //Спритний, гострий на язик. Солоха чим дужче товщала, тим більше якось сліпла.. За це й сусідка господині, шпарка й горласта міщанка, прозвала її гандзоокою (Мирний, І, 1954, 68); Доярка тітка Варка — Ну й шпарка, гостроязика! (Біл., Зигзаг, 1956, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 516.