ШПЕТНЕ́НЬКО, присл., діал. Пестл. до шпе́тно2. Іще зранку.. понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку, хто.. жупан, попідперізувавшись шпетненько хто каламайковим, а хто й суконним поясами (Кв.-Осн., II, 1956, 19); Пані наша була не перволіток, та й не яка стара.. Вбиралася шпетненько — шнурочок до шнурочка, гапличок до гапличка (Вовчок, І, 1955, 258); За Тимофієм шпетненько виступала гарна молодичка, поблискуючи не дуже невинними очима (Хотк., II, 1966, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 518.