ШПИГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шпига́ти. Брати приймали ці шпигання з такою добродушною байдужістю, такі далекі були від того, щоб ображатись.., що незабаром усім відпала охота як-небудь шпигати їх (Фр., VI, 1951, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 518.