Слово "шпигувати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ШПИГУВА́ТИ1, у́ю, ує́ш, недок., перех. і без додатка.

1. кул. Начиняти шпиком, устромляючи його шматочками в спеціально зроблені надрізи. Баба Надя чаклувала над сковородами й каструлями, шпигувала кролів або зайців (Загреб., День.., 1964, 282); Великі шматки м’яса (по 1-1,5 кг) шпигують кусковим салом і обсмажують (Укр. страви, 1957, 59).

2. перен., розм. Настирливо, багато разів повчати когось, дорікати чим-небудь. *Образно. Страх, що зародився в його [Василевій] хисткій душі, шпигував і шпигував його: "А що ж ти зробив за останній час?" (Скл., Карпати, II, 1954, 164).

ШПИГУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, недок., за ким — чим, діал. кого, що і без додатка. Займатися шпигунством. Ворог никав десь по нашій території, вже робить своє чорне діло, шпигує, вивідує, шкодить, убиває (Загреб., Шепіт, 1966, 363); // розм. Стежити за ким-небудь. Свою розповідь він так і розпочав спогадами, як.. місцевий піп шпигував за молодим учителем (Донч., V, 1957, 225); — Куди мені треба, туди й ходив, а ти не шпигуй за мною, то краще буде! (Мороз, П’єси, 1959, 35); — Я не знала, щоб хто мав інтерес і охоту шпигувати мої кроки (Фр., VI, 1951, 279); Зелена велика жаба сиділа в рясці, зимно шпигувала Ксеню булькатим оком, раз по раз заслонюючи його білястою плівкою (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 520.