ШПИГУ́НСЬКИЙ, а, е. Стос. до шпигуна, шпигунства. Шиплять хижі світляки-птиці, перелітають, крадучись, од таємного сусіда і шпигунським оком зажерливо розглядають задвірки (Вас., II, 1959, 31); — Я, отче, поки що не займаюся шпигунським ремеслом! (Стельмах, І, 1962, 487); Запропоновані умови були досить принадними, і Боровець проміняв свою крамничку на шпигунську школу (Мельн., Поріддя.., 1959, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 520.