ШПИ́НДЕЛЬ, я, ч.
1. Головний вал верстатів з обертальним рухом, у пристроях якого закріплюють оброблювані деталі або різальні інструменти. До зупинки верстата необхідно виключити механізм подачі, а потім зупиняти обертання шпинделя (Різальні інстр.., 1959, 90).
2. Веретено в прядильній машині.
3. Вісь чого-небудь (котушки, суднового шпиля і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 522.