ШПИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., діал. Однокр. до шпира́ти 1. Хоч Левко і його аж двічі шпирнув ножем у груди, а втретє по горлу різонув, однак-таки Макушченко його поборов (Кв.-Осн., II, 1956, 260); *У порівн. Княгиню тим часом підвели з землі. Вдихнула небога на вітрі, да, мабуть, почувши, що сказав Черевань, аж застогнала, наче її хто ножем шпарнув у серце (П. Куліш, Вибр., 1969, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 523.