ШПО́НА, и, ж.
1. Тонкі дерев’яні листи, що їх виготовляють лущенням деревини і використовують для виготовлення клеєної фанери; одношарова, неклеєна фанера. Гордовиті ясени зі стогоном, востаннє бризкаючи росою, падали на холодну землю. З їхнього ще живого тіла відрізувались чотириаршинні шпони. І пливли вони лісовими дорогами до великої парні.. Івана Січкаря (Стельмах, II, 1962, 366); Склеюючи кілька тонких листів деревини — шпони, одержують фанеру (Знання.., З, 1965, 16).
2. Прокладний матеріал для ущільнення, відокремлення чого-небудь і т. ін.
3. друк. Металічна пластинка, яка служить для збільшення проміжків між рядками в наборі. — Товариш Твердоступов викликає мене з Куберле до себе в Орловку. І ви, мабуть, догадуєтесь, чого викликає: видно, чув, що кишинівський поліграфіст Аркадій Соломонович як уже щось набере, чи зверстає, чи візьме на шпони, то будьте певні!.. (С. Ол., З книги життя, 1968, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 525.