ШПОРТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех., кого, що, розм. Ударити, вколоти чимсь гострим.— Щось уже наробили? — Цей герой шпортнув ось цього ножем (Мик., II, 1957, 260); // безос. — Ти ж знаєш, Ференц, що допіру мене шпортнуло осколком (Гончар, III, 1959, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 526.