ШПІ́ЛЬМАН, а, ч., іст. Мандрівний музикант, співець, народний актор у середньовічній Європі. Ще за князівських часів скоморохи на Русі скомбінувалися з другим подібним елементом, захожим зовсім з іншого боку. Були се німецькі шпільмани, мандруючі гуслярі, «свистільники», «дударі», «скрипачі» (Фр., XVI, 1955, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 524.