ШРАМО́К, мка́, ч. Зменш.-пестл. до шрам. Та вже ж лизнув [Нахименко], Та вже й мазнув Султана по пиці! Провів шрамки: Будуть тямки На морді синиці (Г.-Арт., Байки.., 1958, 165); Як я чимсь собі руку урізала, дак батько лаком примочував. Тепер що згляну на той шрамок, дак і його згадаю (Барв., Опов.., 1902, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 529.