ШРИФТ, у, ч.
1. Повний комплект друкарських літер певного типу й малюнка, необхідний для набору якого-небудь тексту; сукупність металевих рельєфних літер, цифр, розділових знаків у друкарській машинці. Коли прибула з Стрятина друкарня Балабанів, він так захопився нею, що сам.. розташовував преси, складальні каси, сортував шрифти й кліше (Тулуб, Людолови, І, 1957, 308); За дерев’яною тонкою загородкою шуміли друкарські машини, шерехтіли шрифтами в касах складачі (Рибак, Помилка.., 1956, 269); // Відбитки друкарських літер на папері. Розгорнув [Давид] книжку і, знайшовши сторінку загорнену, вп’явся очима в дрібненький шрифт (Головко, II, 1957, 42); Іван був великий книголюб. У кожній із них [книжок] його цікавив насамперед зміст. Але не тільки зміст. І стиль автора, і шрифт, і папір, і обкладинка (Кол., Терен.., 1959, 305); Перед ним лежала розгорнута газета, і він важким, докірливим поглядом дивився на вузькі шпальти, на сірі рядки трохи збитого шрифту (Жур., Звич. турботи, 1960, 56); Латинський шрифт тепер уже вільно читали навіть бійці з нижчою освітою (Гончар, III, 1959, 248).
2. Графічна форма літер при писанні, характер малюнка написаних літер. Особливість почерку Нарбута полягає ще й у тому, що він у книжковій графіці вдало сполучав шрифти із зображенням. Це старовинне мистецтво поставлено Нарбутом на неперевершену висоту (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 529.