ШТАБ-КВАРТИ́РА, й, ж. Місце розташування військового штабу. Дача «Альфа».. правила за штаб-квартиру для французів під час облоги Севастополя 1854 року… (Вишня, І, 1956, 162); // перен. Головний пункт, місце збирання кого-, чого-небудь. У штаб-квартирі 00Н висить макет радянського штучного супутника Землі (Рад. Укр., 1.ХІ 1960, 4); Ми перейшли село, ще один горбок і спустилися до монастиря, де була штаб-квартира знімальної групи (Ю. Янов., V, 1959, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 531.