ШТАНЯ́ТА, я́т, мн. Зменш.-пестл. до штани́; дитячі штани. Мій хлопчище Мовчки встав, не кажучі ні слова, 3акотив штанята по коліна (Фр., XIII, 1954 336); За бажанням Аркадія до сьомого року життя дитина мала підстрижену по-хлоп’ячому голову і хлоп’яч штанята (Вільде, На порозі, 1955, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 534.