ШТАХЕ́ТИНА, и, ж. Окрема дощечка загорожі; планка. Пішли оглядати пошарпану огорожу. Майстри, два дядьки, схожі один на одного, середнього віку, довго придивлялися до кожної штахетини, немов бачили уперше (Збан., Малин, дзвін, 1958, 58); Ставши на нижню перекладину паркана і піднявши голову врівень з гостроконечними штахетинами, озирає [Маруся] протилежну сторону вулиці (Бурл., М. Гонта, 1959, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 535.