ШТЕ́ЙГЕР, а, ч., заст. Гірничий майстер, технік, який відав роботами на руднику. Блищить карбідка вдалині,— то штейгер поспішає (Сос., І, 1957, 334); Серед шахтарів розлігся регіт. Штейгер злими очима обвів присутніх і, не знайшовши собі підтримки, шмигнув із крамниці (Панч, І, 1956, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 536.