Слово "штик" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ШТИК1, а́, ч.

1. Те саме, що багне́т 1.— Дивлюсь, стриба він із дуба. У руках рушниця із штиком — виходить, солдат. Я до нього, а він штиком — прямо ніяк мені підступиться (Хотк., І, 1966, 89); Під вікнами і в дверях камери, поблискуючи штиками, виринули сірі шинелі (Вас., І, 1959, 205); Як тільки дівчата наші добігли до радянських бійців, на штиках у них з’явились квіти, на пілотках — квіти, а в руках цілі оберемки усякого буковинського зілля та цвіту… (Мур., Бук. повість, 1959, 125); І штикам, і гранатам роботи було, послужили й приклади немало (Гонч., Вибр., 1959, 172); *0бразно. Я не ридаю, не молюсь — своєю чистою душею на штик скорботи наколюсь (Тич., II, 1957, 108); *У порівн. Одного разу з шумом знялася чапля, дзьоб, як штик. Вона кружляла над бійцями, здивовано щулячи намистинки очей (Тют., Вир, 1964, 317); // перен. Зброя, армія взагалі. Буржуазія окремих країн усвідомлює, що їй доведеться триматися в своїх державах з допомогою іноземних штиків (Ленін, 37, 1973, 106); На вісті правда лиш одна — І тільки там живе вона, Де селянин і робітник На пана повернули штик (Рильський, II, 1960, 153); Наша путь — із шипшини й півоній, Наша мова з фашистами — штик… (Нех., Дорога… 1945, 18).

Зустріча́ти в штики́ див. зустріча́ти; Підніма́ти (підня́ти) на штики́ — заколювати, убивати штиком. Всі сотні разом збунтувались, найлютіших офіцерів підняли на штики, а самі кроком руш! З червоним прапором туди, до своїх (Гончар, II, 1959, 306); Трима́тися на штика́х; Опира́тися на штики́ — утримуватися силою військ; У штики́1 — команда йти на зближення з ворогом, взявши рушниці навпереваги, для рукопашного бою. Було, з французами гуляємо, й п’ємо.., І раптом: у штики! — Устанемо й б’ємо (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43); Ходи́ти (іти́, піти́, ки́датися, ки́нутися і т. ін.) в штики́: а) ходити в рукопашний бій з гвинтівками навпереваги. І тільки їхні [петлюрівські] вояки Вперед на метр хоч, проривали,— Здіймались стомлені полки І дружним наступом в штики Геть одкидали всю навалу (Шер., Дорога.., 1957, 152); —Давай! Давай! Зчепилися в штики!.. (Лев., Драми.., 1967, 158); б) рішуче захищати кого-, що-небудь; Іти́ [піти́, ки́датися, ки́нутися і т. ін.) на штики́ — рішуче захищати когось, щось. Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки і за Радянську Батьківщину ішли на муки, на штики (Сос., II, 1958, 486); Як штик [здоро́вий, гото́вий до чого і т. ін.] цілком, абсолютно здоровий, готовий до чого-небудь. — А може, одужає, зараз ліки всякі є… Он дід Вигон торік розігнутись не міг, так йому спину звело. Поїхав у Косопілля, покололи його і через місяць ходив, як штик… (Зар., На.. світі, 1967, 144); Кашовар зрадів: — Та я його, братці, як рідного сина догляну! Навчу борщ, кашу варити. Він у мене буде як штик! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, ЗО).

2. перен. Один боєць-піхотинець (при вказуванні на кількість бійців). — Я не пам’ятаю, щоб у нашому «хазяйстві» було коли-небудь більше активних штиків, більше вогневої потужності, аніж зараз… (Гончар, III, 1959, 419).

ШТИК2, а́, ч.

1. заст. Лопата. Навколо стояли колеса, плуги, драбини, борони, а поміж тим штики, коси, сокири непевно миготіли блиском роз’яреного вогню (Кобр., Вибр., 1954, 174).

2. Те саме, що штих3.

ШТИК3, а́, ч. Особливий морський вузол, яким зв’язують товсті мотузки, канати. Рибацький штик.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 537.