ШТОВХ, виг. Уживається як присудок за знач. штовха́ти і што́вхнути. Пацюк угледів молоденький Та зараз дядька штовх тихенько. — А що ж це,— каже,— як це так? Відкіль це взявся неборак? (Гл., Вибр., 1951, 55); Як тільки у класі почнуться уроки,— То крутиться й вертиться він на всі боки: Умочить перо й… того штовх, того хап! (С. Ол., Вибр., 1959, 152); Зупинилися ми біля порога. ..Коли це старий штовх мене під бік і показує на стінку… (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 539.