Слово "штовхати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ШТОВХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. Короткими різкими рухами торкатися до кого-, чого-небудь, відпихати від себе. Левантина поторсала [двері], але нічого не зрушила їх. «Буду штовхати плечем,— подумала собі,— а може відхиляться хоч трохи, щоб просунути обценьки» (Гр., II, 1963, 290); Він тільки тямив, що все круг нього заворушилось і якась сила раптом ухопила його; що його з усіх боків штовхають, що над ним важко дихають (Коцюб., II, 1955, 180); Вони проходжа-лись по второваній стежці. Дехто пустував, штовхаючи, замерзлих друзів (Досв., Вибр., 1959, 154); — Щезни з очей, приблудо! — штовхає Василина чоловіка обома руками (Стельмах, І, 1962, 223); Він ходить круг столу, кульгає, коліньми штовхає стільці (Перв., II, 1958, 88); Ми зневажливо штовхаємо ногами іржаве кермо (Ю. Янов., II, 1958, 46); *0бразно. Глухе ридання штовхало нічну тишу, і вона, важко сновигаючи, падала, билась об хати, аж шибки бряжчали… (Головко, І, 1957, 70); // Несильним дотиком подавати який-небудь знак, звертати чию-небудь увагу на що-небудь. Мар’янка, бачивши, що товаришки покинули її саму співати, спершу насилу вела голос і штовхала, хто ближче, щоб підтягали (П. Куліш, Вибр., 1969, 292); — Ей, земляк,— штовхаю помалу револьвером (Вас., Незібр. тв., 1941, 212); Професор переходить із павільйону до павільйону. Я штовхаю актора, що близько мене стоїть, він нас знайомить (Ю. Янов., II, 1958, 27); Ззаду хекає приручений кінь-красень, штовхає Джмелика мордою в спину (Тют., Вир, 1964, 536); // Бити стусаном. Старець трошки, проголодавсь.., не розжувавши гаразд, хотів проковтнуть та й подавився. Тут інші старці почали його в спину штовхать.., насилу вибили йому з глотки той шматок (Стор., І, 1957, 34); Та панські слуги добре дбали, ..Обмахувались нагайками, А далі штовхать кулаками Взялись [хлопів]… (Фр., X, 1954, 311); Молотники жартували, сміялись з його, штовхали під бік, а Прокіп все стояв та дивився вгору (Н.-Лев., III, 1956, 189).

Штовха́ти в се́рце (в гру́ди) — про яке-небудь сильне почуття, що несподівано охопило людину. Аж несподівано мої очі хапають казенний пакет на столі, що вже давненько штовхав мене в груди, і я кидаюсь, ніби хто бурхнув на мене відро холодної води: «Нагулявся!» (Вас., II, 1959, 296).

2. Підштовхуючи, пхаючи, спрямовувати куди-небудь, змушувати рухатися в якомусь напрямку. — Та йди-бо! — штовхала її Одарка.— Чого ти боїшся? Хіба вони тебе з’їдять, чи що (Н.-Лев., II, 1956, 56); І тоді того, що стріляв, схопило кілька рук. ..Його штовхали крізь весь загін до Чубенка (Ю. Янов., II, 1958, 212); Якийсь чисто зодягнений панок намагався проникнути у двір, але біля воріт вартові його затримали і, штовхаючи, випихали на вулицю (Кочура., Зол. грамота, 1960, 127); Вона бігла, швидко-швидко перебираючи ногами, а вітер і каміння били її, штовхали, підганяли і стукали в повсть, яка і захищала її, і, як парус, помагала вітрові (Тулуб, В степу.., 1964, 73); *У порівн. Дивно, але в нього таке враження, ніби якась зла фатальна сила штовхала його сюди (Гончар, Тронка, 1963, 243); // Рухати, везти шо-небудь поперед себе. До полудня штовхали ми з Владеком тачки, проклинаючи спеку (Мур., Бук. повість, 1959, 78); Вона кинулась до вікна і побачила Потоцького, який штовхав перед себе возика (Томч., Готель.., 1960, 165); Курсанти вчаться перепливати річку, тягнучи мішок за собою, потім штовхаючи його поперед себе (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76); *У порівн. Простоволосий, згорблений.. Бреде [Черниш] поруч палатки, раз у раз спотикаючись, виставивши назад гострі витерті лікті, немов штовхає перед собою щось каторжно важке… (Гончар, III, 1959, 454); // перен., розм. Підштовхувати, пришвидшувати яку-небудь справу.

Штовха́ти в прі́рву (в безо́дню, до прі́рви, до безо́дні) — змушувати кого-.що-небудь робити щось шкідливе, небезпечне для нього. [Марія Романівна:] Не сердьтесь, подумайте. Я зовсім не хочу образити вас, але ж є такі сліпі матері, які з великої любові до своїх дітей штовхають їх часто у прірву… (Дмит., Дівоча доля, 1960, 51); Немає в нас спільних доріг з буржуями, однаково, з своїми чи чужими. Польський уряд насильно фашизує країну і живцем штовхає її до безодні (Вільде, Сестри.., 1958, 266).

3. перен., до чого, на що і з інфін. Спонукати до чого-небудь, бути причиною, приводом для чого-небудь. В дійсності весь розвиток російської революції з неминучістю штовхав до збройного вирішального бою між царським урядом і авангардом свідомого в класовому відношенні пролетаріату (Ленін, 30, 1972, 307); Молода і вродлива дівчина ще нікого не любила, хоч її серце вже шумувало гарячою кров’ю і штовхало до незвіданого і звабного (Чаб., Тече вода.., 1961, 119); Умови існування російського провінціального театру штовхали трупу на часту зміну п’єс (Збірник про Крон., 1955, 87); Шалена жага помститися комусь за жінку, за дочку штовхали Кудрю скоритися Данилові (Ле, Ю. Кудря, 1956, 228).

Біс (чорт і т. ін.) штовха́є [під ребро́] кого — щось змушує кого-небудь робити необдумані, погані вчинки ніби проти його волі. Якийсь біс штовхав його сьогодні під ребро і весь час спонукав на хлоп’ячі вихватки (Загреб., Диво, 1968, 18); Хіба ж Тоня, його розумна, твереза, практична Тоня, сіла б із ним в каючок, якби і її не штовхало оте чортеня зваби, спокуси, жадання торкнутися чогось заборонного, звідати незвіданого? (Гончар, Тронка, 1963, 243); Штовха́ти впере́д — спонукати бути діяльним, змушувати вдосконалюватися. — Любов, чоловіче, для людини, що бензин для автомашини. Те, що її штовхає вперед (Томч., Готель.., 1960, 268); Його штовхала вперед фронтова звичка лікаря, який уже добре знав і сміливо застосовував польову хірургію (Кучер, Голод, 1961, 172); Штовха́ти на шля́х чого — спонукати на’щось помилкове, необдумане до того чи іншого способу життя. [Р альф:] Я скаржитимусь лорд-меру Лондона, що мене, лейтенанта королівських повітряних сил, в цьому домі штовхають на шлях пияцтва (Собко, П’єси, 1958, 99).

4. спорт. Тримаючи на рівні плечей, різким рухом піднімати над собою (штангу, гирю). Подивився дід, як вони там двопудові гирі, ніби м’ячі, піднімають, як вони штангу штовхають, і аж затремтів (Вишня, І, 1956, 400); // Кидати вперед різким поштовхом руки від плеча (ядро). Андрій Комаренко потиснув руку дівчині і зразу відчув, яка не по-дівочому вона велика й сильна. Такі руки мусять бути у спортсменок, які кидають диск або штовхають ядро (Собко, Срібний корабель, 1961, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 539.