ШТРАФНИ́К, а́, ч., розм. Військовослужбовець, направлений рішенням суду в спеціальну дисциплінарну частину. — Бери своїх хлопців і швидко вперед! На придачу маєш ще один штурмовий взвод.— Це оті штрафники? — спохмурнів Білогруд (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 315); Сидів тепер Королевич поруч із поручиком і катувався. Солдатові ще туди-сюди — обійдеться гауптвахтою, а офіцерові має бути гірше: зашлють у піхоту, на позиції в штрафники… (Смолич, Мир.., 1958, 363).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 544.