ШТУКАТУ́Р, а, ч. Робітник, фахівець з штукатурення чого-небудь. Раніше штукатурні роботи вважалися важкими і малопродуктивними. Штукатур, стоячи на дерев’яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (Таємн. вапна, 1957, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 548.