ШТУКАТУ́РНИЙ, а, е.
1. Стос. до штукатурки. Малярні роботи різко відрізняються від штукатурних. Вони, як правило, ведуться всередині будинку, не на холоді (Роб. газ., 9.11966, 2); // Признач, для штукатурення. Тепер за допомогою механізмів можна швидко приготувати потрібну кількість штукатурного розчину і нанести його на оштукатурювану поверхню (Таємн. вапна, 1957, 82); Штукатурний інструмент.
∆ Штукату́рний гіпс — випалений гіпс, алебастр для скульптурних робіт.
2. Укритий штукатуркою, зробл. з штукатурки. Зовнішня поверхня глиносирцевих стін має бути захищена від намокання штукатурним шаром (Колг. Укр., 4, 1958, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 548.