ШТУКО́ВИНА, и, ж., розм. Те саме, що штука1 4, 5. — Вмієш користуватися цією штуковиною? — спитав Мєшков, обережно взявши компас з рук Джантемира (Тулуб, В степу.., 1964, 221); Дивна штуковина оте сонце. Ось зараз, коли воно спускалося низько до землі, на нього можна було дивитися не мружачись (Збан., Сеспель, 1961, 424); Галченя Вася підняв на землі.. Уловив і терпеливою ласкою навчив дикувате пташеня усяким штуковинам (Ковінька, Як мене купали.., 1958, 28); Подобається йому копатися в усьому та вигадувати різні штуковини (Гончар, Тронка, 1963, 28).
∆ От так штуко́вина1 — щось дивне, несподіване.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 548.