ШТУ́НДА, и. 1. ж. Баптистська секта, що виникла в Росії в середині XIX ст. Про штунду і козацтво я радий написати (Драг., II, 1970, 479); Денис був байдужий до церкви і небогомільний, а такі люде не пристають на штунду (Н.-Лев., VI, 1966, 413); // збірн., розм. Послідовники, учасники такої секти. За похорон заплатять по постанові — 60 коп..— Нехай три дні лежить, то не піду!..— То ми, батюшко, самі поховаємо. Як з нами не погодитеся, то до штунди пристанемо (Крим., Вибр., 1965, 480).
2. ч. і ж. Те саме, що штунди́ст, штунди́стка. — А батько ж досі «штунда»? — прорвався хтось із принишклого залу, безжально ранячи й без того травмоване серце сина (Ле, В снопі.., 1960, 156); У нашому селі жив Варивон Метелиця. Тихенько вуличкою метеляє, а йому слідом у спину тикають пальцем.— Штунда. пішла…— Нехристь!.. (Ковінька, Кутя.., 1960, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 549.