ШТУРВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до штурва́л. Штурвальний трос; // Який є штурвалом. Гриць вибіг з каюти на верхню палубу, зайшов у стернову рубку. Тут його зацікавило штурвальне колесо (Ткач, Гриць.., 1955, 7); // Який відбувається за допомогою штурвала. Штурвальне керування; // Признач, для штурвала. Штурвальна площадка і місток рами [у молотарці] сполучені дерев’яною драбинкою (Зерн. комбайни, 1957, 82).
2. у знач. ім. штурва́льний, ного, ч. Особа, в обов’язок якої входить керування штурвалом (судна, комбайна і т. ін.). Штурман з зненавистю вдивляється в крижину. Штурвальні з люттю крутять колесо (Довж., Зач. Десна, 1957, 445); На самому комбайні. Гляньте, он надів бриля,— То мій тато: він штурвальний. Він комбайном управля (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 71).
3. у знач. ім. штурва́льна, ної, ж. Будка, кабіна, в якій міститься штурвал.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 549.